Суд, приймаючи рішення у справі, заяви в якому було подано з пропуском строків, зобов'язаний вказувати причини і обставини до відновлення таких термінів.
Про це йдеться в постанові Верховного Суду України №3-774гс16 від 13 липня 2016 року.
До Верховного Суду надійшла заява ліквідатора ТОВ Промислово-фінансова група «Спарта» про перегляд ухвали Вищого господарського суду України від 18 травня 2016 року у справі про банкрутство вказаного товариства.
Справа про банкрутство було розпочато Господарським судом Дніпропетровської області в 2010 році на підставі заяви від ТОВ ПФГ «Спарта», в порядку загальних норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
ТОВ ПФГ «Спарта» було визнано банкрутом; на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області (залишеного без змін апеляційною інстанцією) і постанови ВГСУ від 27 липня 2011 року - ліквідовано; затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс боржника, а провадження у справі - зупинено.
Але в 2016 році, постановою ВГСУ від 18 травня 2016 року, попередні постанови були скасовані, а справа була передана на новий розгляд до суду першої інстанції (коли в суд звернувся один з кредиторів - ПАТ «Банк Форум»).
У новій постанові ВГСУ вказав, що рішення третейського суду не може вважатися доказом безспірності грошових вимог до боржника, і, відповідно, підставою для початку справи про банкрутство; до заяви боржника не надано документів, що підтверджують загрозу його неплатоспроможності (як цього вимагає Закон «Про банкрутство»), а обставини справи, ініційованого самі боржником, який не були відповідним чином досліджені судами.
Звертаючись до Верховного Суду, заявник, зокрема, посилався на постанову ВГСУ від 9 січня 2009 року у справі №6 / 8-09, в якому зроблено висновок про достатність підстав для початку справи про банкрутство за наявності рішення третейського суду та постанови державного виконавця.
Також він звернув увагу на ряд інших визначень ВГСУ про спосіб повідомлення учасника судового розгляду, необхідність мотивування визнання причин пропуску строку на касаційне оскарження поважними (нагадаємо, попереднє рішення було прийнято в 2011 році), і на постанову Верховного Суду України від 5 січня 2011 року за справі №16 / 164 (2010), в якому прямо передбачена можливість виникнення грошового зобов'язання на підставі судового рішення.
Позиція Верховного Суду України за даною заявою виглядає наступним чином:
«Вищий господарський суд не мав правових підстав для відкриття касаційного провадження і розгляду скарги ПАТ« Банк Форум »на ліквідацію ТОВ ФПГ« Спарта », оскільки припинення справи - форма завершення розгляду господарської справи в зв'язку з виявленням обставин, через які розгляд справи неможливо за законом.
Цього ВГСУ не врахував і через п'ять років після закінчення справи про банкрутство відновив процесуальний термін у справі, а також прийняв скаргу до провадження, незважаючи на те, що рішення від 2011 року не були скасовані в законному порядку.
Згідно з положеннями ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, але ні в визначенні ВГСУ, ні в оспорюваному постанові не було наведено мотиви для визнання причин пропуску строків поважними ».
Верховний Суд також зазначив, що подібний похід суперечить ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, порушує принципи правової визначеності та остаточності судового рішення.
В результаті було прийнято рішення про скасування постанови ВГСУ від 18 травня 2016 року, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі залишені в силі.
_03_03.png)
