Прокурор, підписуючи апеляційні або касаційні скарги, виступає не конкретною особою, а являє органи прокуратури, як такі.
Про це йдеться в постанові Верховним Судом України №5-193кс (15) 16 від 23 червня 2016 року.
До Верховного Суду звернувся заступник генерального прокурора, який попросив переглянути раніше прийняте визначення Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду від 16 лютого 2016 року.
За результатами розгляду справи, підсудний був повністю виправданий судом першої інстанції в зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину і Апеляційний суд Київської області своїм визначенням залишив виправдувальний вирок без змін.
Надалі прокурором з відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Київської області була подана касаційна скарга, яку Вищий спецсуд своєю ухвалою залишив без руху і визначив термін для усунення недоліків.
Виконуючи це визначення, заступником прокурора Київської області 5 лютого 2016 року було подано вторинна касаційна скарга, в якій було зазначено, що прокурор, який подавав первинну скаргу, був звільнений, тому, в межах повноважень за ч. 4 ст. 36 КПК, недоліки були усунені заступником прокурора.
Проте, Вищий спеціалізований суд вторинну касаційну скаргу визначенням від 16 лютого 2016 року повернув, як подану невідповідним особою.
Обгрунтовуючи таке рішення, суд послався на положення ст. 429 КПК, стверджуючи, що недоліки скарги повинні бути виправлені особою, яка подавала скаргу, а заступником прокурора Київської області вона не подавалася.
У своїй постанові Верховний Суд України висловив позицію про те, що якщо виходити з норм національного та міжнародного законодавства, то при здійсненні повноважень у кримінальному провадженні поняття «прокурор» охоплює не одне конкретне посадова особа, а й певні органи, які входять в єдину систему прокуратури України.
Норма, неоднакове застосування якої і було предметом звернення до ВСУ, встановлює обсяги повноважень Генерального прокурора України, начальника регіональної прокуратури, їх перших заступників та заступників, у т.ч. з приводу доповнення, зміни касаційних скарг прокурорів нижнього рівня або відмови від них.
Зазначена діяльність прокуратури не повинна перериватися в разі неможливості здійснення функцій оскарження судових рішень з метою їх перегляду певним прокурором з об'єктивних обставин. У таких випадках процесуальний закон передбачає виконання цих функцій іншими посадовими особами прокуратури.
Верховний Суд визнав, що повернення касаційної скарги заступника прокурора Київської області судом касаційної інстанції і визнання його невідповідним суб'єктом оскарження незаконно обмежує право прокурора, як сторони кримінального провадження, на касаційне оскарження судових рішень.
Визначення Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України від 16 лютого 2016 року була скасована, а справа відправлена на новий розгляд до суду касаційної інстанції на стадії вирішення питання про відкриття касаційного провадження.
_03_03.png)
