Подробиці реформи виконавчого провадження

 

Сьогодні, коли питання виконання судових рішень стоїть дуже гостро, законодавець шукає можливість, щоб прийти на допомогу суддям і виконавцям і домогтися конкретних результатів.

 

Так, 5 жовтня вступає в силу Закон України «Про виконавче провадження» в новій редакції.

 

Цим законом змінюються принципи примусового виконання рішень судів та інших органів, а також вводяться нові механізми боротьби з боржниками. Крім іншого, їм передбачається створення досі небаченого в Україні єдиного реєстру боржників.

 

Згідно з нормами названого закону, єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, яка є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання фізичних і юридичних осіб, а також для своєчасного запобігання відчуження боржниками майна . Відомості про боржників, включені до цього реєстру, є відкритими і розміщуються на офіційному сайті Міністерства юстиції України.

 

Примітно, що мета даного нововведення полягає не тільки в тому, щоб морально тиснути на боржника, так би мовити, «ганьблячи» його на всю Україну, а, перш за все, в тому, щоб державні органи, підприємства і прості громадяни могли перевірити, чи не замовчує чи діловий партнер про фінансові борги. Крім цього, юристи відразу відзначили, що при наявності такого реєстру заяви про те, що за непогашений штраф або борг по комунальних платежах громадян не випускатимуть за межі України перестануть бути просто «страшилкою», і бюджет дійсно може поповнитися. Правда, для цього потрібно буде внести деякі зміни до чинного законодавства, але найголовніше - технічна база на той час буде готова. До того ж, маючи такий реєстр, в подальшому винахідливий законодавець може визначити додатковий ряд санкцій, що впливають на соціальне життя боржника. І ухилення від сплати належних штрафів, внесків, регулярних платежів вже не залишиться безкарним, як сьогодні.

 

Втім, багато правозахисників впевнені, що дані норми більш підходять для того, щоб мати вплив на дрібного і середнього боржника, і не зовсім відповідають одній з головних цілей проекту. Відзначимо, що дана законодавча ініціатива, за задумом авторів, не націлена на збір дрібних боргів, а розрахована на те, що система зможе швидко і ефективно сприяти запобіганню відчуження боржниками майна. Сьогодні боржник, користуючись прогалинами законодавства, встигає розпорядитися майном до пред'явлення йому виконавчих документів, і за фактом співробітник виконавчої служби часто приходить до людини, у якого нічого немає. Відбувається це тому, що нотаріус або інша особа, уповноважена здійснити ту чи іншу операцію, не завжди можуть перевірити, що у даної особи є фінансові обтяження згідно з судовим рішенням. Саме цей недогляд виправляють норми нового закону, оскільки вони свідчать, що відомості про боржника вносяться в єдиний реєстр боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

 

Правда, експерти стверджують, що при українській винахідливості цей захід не завжди буде надаватися робочої. Багато, коли стає остаточно зрозуміло, що платити доведеться, встигають розпорядитися майном в період між остаточним рішенням суду і відкриттям виконавчого провадження. Якраз в цей період норми оновленого закону не діють, і якщо арешт на майно не було накладено судом раніше, то майбутньому боржнику вистачить часу «заховати» його. Практики відзначають, що система працює так, що ні скоротити цей період, ні вплинути на те, щоб матеріали відразу потрапили до виконавця, позивач не зможе, оскільки це технічне час, коли матеріали передаються і готуються до виконання.

 

Так, відповідно до положень Закону «Про виконавче провадження», інформацію про майно або грошових рахунках і вкладах, наявних у боржника, державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах і організаціях, які зобов'язані надати йому дані в 3-денний термін, а також за повідомленнями стягувача. Після отримання такої інформації виконавець надсилає банкам або іншим уповноваженим установам відповідну постанову про необхідність проведення арешту коштів боржника або того чи іншого майна. І тільки після цього може здійснитися реальний арешт. З огляду на значну тривалість такої процедури, боржник, зрозуміло, отримує можливість ухилитися від виконання судового рішення або накладення арешту відповідно до постанови державного виконавця, в т.ч. шляхом зняття або переказу коштів на інші рахунки або відчуження майна. Крім цього, слід зазначити, що чинне законодавство України про виконавче провадження не визначає чіткі терміни здійснення державним виконавцем зазначених вище дій. На практиці вони залежать від завантаженості того чи іншого виконавця і його внутрішнього переконання про необхідність оперативного здійснення таких дій, що також не сприяє швидкому й ефективному виконанню судових рішень і своєчасному винесенню постанов про накладення арешту.

 

Однак, згідно з нововведенням, нотаріуси, органи, що здійснюють реєстрацію майна, державні реєстратори речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, до яких з метою укладення договору щодо відчуження майна звернувся боржник, внесений на день звернення до єдиного реєстру боржників, зобов'язані відмовити у вчиненні реєстраційних дій. Більш того, в день звернення боржника перераховані органи повинні повідомити вказаною в реєстрі органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю про майно, з приводу відчуження якого звернувся боржник. А виконавець, не пізніше наступного робочого дня, зобов'язаний прийняти рішення про накладення арешту на майно. Якщо ж угода все-таки буде здійснена, то порушення зазначеного вище порядку є підставою для визнання такого правочину недійсним.

 

Законодавець обіцяє, що до реєстру боржників потраплять всі особи, щодо яких відкрито виконавче провадження за рішеннями судів та інших компетентних органів, що стосується грошових стягнень, тобто майнового характеру. Це можуть бути: боржники банків за кредитами, по житлово-комунальних послугах; боржники перед фізичними та юридичними особами; боржники, з яких не стягнуті штрафи; особи, які мають заборгованість по аліментах більше трьох місяців і т.д.

 

У той же час експерти вже відзначили і недопрацювання в нових нормах. Як було сказано вище, нотаріус або інша уповноважена особа, до якого боржник може звернутися з метою реєстрації факту відчуження майна, зобов'язаний повідомити про це в виконавчу службу. Однак, прямої норми, яка зобов'язує тих же посадових осіб повідомити про факт реєстрації знову придбаного боржником майна, немає. Це означає, що якщо боржник, який стверджує, що йому нема чим розплатиться за рішенням суду, знаходить кошти на придбання нового майна, то це може залишитися якоїсь таємної для виконавця, і якщо останній халатно поставиться до своїх обов'язків і не буде періодично перевіряти наявність майна у боржника , то рішення суду ризикує залишитися невиконаним.