На сайті Верховного Суду в розділі «Міжнародні стандарти в сфері судочинства», в рубриці «Огляд прецедентного права Європейського суду з прав людини», розміщений інформаційно-тематичний листок Європейського суду з прав людини по його рішенням щодо права ув'язнених на охорону здоров'я.
Інформаційно-тематичний листок містить посилання на рішення Європейського суду з прав людини до жовтня 2011 року, які стали визнаними прецедентами в застосуванні ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, в справах, що стосуються права ув'язнених на охорону здоров'я, зокрема, утримання під вартою осіб похилого віку, поводження з інвалідами та наркотично залежними ув'язненими.
Так, у справі «Dybeku проти Албанії» від 18.12.2007 року (заява №41153 / 06), заявник Ілір Дибеку в 2003 році був засуджений до довічного позбавлення волі за вбивство і незаконне зберігання вибухових речовин.
Після вироку протягом декількох років він проходив лікування від хронічної параноїдальною шизофренії в різних психіатричних закладах. Заявник був поміщений в звичайну в'язницю, в одну камеру зі здоровими ув'язненими. З ним поводилися як зі звичайним укладеним. Батько і адвокат заявника поскаржилися владі, що адміністрація тюремної лікарні не чинила пану Дибеку належної медичної допомоги, в результаті чого стан здоров'я останнього погіршився. Їх скарга була відхилена.
Суд встановив порушення ст. 3, вказавши, зокрема, що в силу свого психологічного стану пан Дибеку був більш уразливий, ніж звичайний в'язень і що утримання його під вартою могло загострити його почуття страху і занепокоєння. Влада Албанії, визнавши той факт, що в тюрмі з заявником зверталися так само, як і з іншими ув'язненими, тобто без урахування стану його здоров'я, тим самим продемонструвавши недотримання рекомендацій Ради Європи щодо поводження з ув'язненими, які мають психічні захворювання.
Таку ж позицію висловив Євросуд, розглядаючи справу іншого заявника «Raffray Taddei проти Франції» від 21.12.2010 року (заява №36435 / 07).
Так, заявник Раффрей Таддеї, яка містилася під вартою в Ренні, мала ряд захворювань, серед яких була анорексія. Заявниця скаржилася на те, що її не випускають на свободу, а також на відсутність належного лікування, відповідного її ситуації.
Суд знайшов порушення ст. 3. Він зазначив, зокрема, що адміністрація установи не прийняла в належній мірі до уваги необхідність приміщення заявниці в спеціалізований медичний центр, обумовлену станом її здоров'я.
Часті переклади заявниці з місця на місце, без урахування її особливої вразливості, а також невизначеність у зв'язку з відповіддю на її клопотання про призупинення відбування покарання викликали у пані Таддеї сильний стрес, інтенсивність якого перевищив той рівень позбавлень, який неминуче супроводжує будь позбавлення волі .
_03_03.png)
