На початку серпня на офіційному сайті Міністерства фінансів України був опублікований законопроект, який передбачає внесення суттєвих змін до Податкового кодексу України.
Згідно з оприлюдненою інформацією, проект був розроблений робочою групою при Міністерстві спільно з народними депутатами, представниками бізнесу та експертами, а тепер представлений громадськості для пропозицій і коментарів.
Для фізичних осіб основним нововведенням є додатковий вид діяльності як самозайнятої особи, крім уже присутніх в законі підприємницької і незалежної професійної діяльності.
«Індивідуальна діяльність» включає торгівлю на ринках і в інших призначених для торгівлі місцях, надання побутових послуг населенню, заняття традиційними народними промислами за умови, що особа займається цим особисто (не використовуючи найману працю), не є найманим працівником в межах такої діяльності і не є підприємцем (ст. 14.1.226 ПКУ в редакції проекту).
Фахівці в сфері податкового законодавства і ті, хто з тієї чи іншої причини стежать за його еволюцією в Україні, без праці дізнаються в цьому нововведенні реінкарнацію фіксованого податку і податку на промисел. А для тих, хто здійснює таку діяльність, нововведення може виявитися як позитивним, так і негативним.
Так, дана діяльність оподатковуватиметься за фіксованою ставкою 10% від мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного року (ст. 167.7 ПКУ в редакції проекту). Порядок такої діяльності в ст. 177-1 проекту передбачає, що податок сплачується авансом за періоди, в яких буде здійснюватися діяльність. Це можуть бути як місяці, так і квартали, півріччя або роки, але сума податку розраховується за календарні місяці.
Наприклад, при діючому в 2016 році розміру мінімальної заробітної плати податок становитиме 137,8 грн на місяць. Якщо діяльність ведеться платником весь рік, то сума податку складе 1653 грн, які він повинен сплатити наперед. Якщо в якісь місяці платник не вів діяльність, то податок за цей період поверненню не підлягає. Платник, який здійснює індивідуальну діяльність, звільняється від ведення обліку доходів і витрат, а також обов'язку реєструватися підприємцем, тому такий порядок оподаткування може бути більш вигідним для деяких ФОП на «спрощеній» системі оподаткування або тих, хто займається «хенд-мейд» (за умови , що це буде підходити під визначення «традиційні народні промисли»).
Крім цього, платник повинен подавати річну декларацію, в якій буде вказувати свій фактичний дохід. Згідно з проектом, він обмежується 250 розмірами мінімальної зарплати на рік, з перевищення яких буде утримуватися податок з доходів фізичних осіб на загальних підставах.
Перелік послуг, надання яких дозволяє обкладати діяльність податками як «індивідуальну», проектом чітко регламентований. В основному це «побутові» послуги на зразок ремонту техніки або прибирання приміщень. Але в список входить, наприклад, і робота татуировщика, майстри манікюру або репетитора. Перелік же «традиційних промислів» стверджується місцевими радами, так що майстри різноманітних виробів можуть виявитися «за бортом», просто проживаючи не в тому районі або місті.
У більшості випадків введення додаткової системи оподаткування з менш складними умовами буде вітатися тією частиною громадськості, яка є «свідомими платниками податків» або платить за свою діяльність по великих ставках. Але в цьому можна побачити і бажання держави врегулювати ще одну галузь відносин, умовно що знаходиться в «сірій зоні» для контролюючих структур (як і будь-які відносини з оплатою готівкою, але без можливості зафіксувати факт оплати). Останнє, без сумніву, викличе невдоволення. Можна відзначити і той факт, що введення подібних простих систем на кшталт сплати за фіксований патент (фіксований податок) або податку на промисел на початку 1990-х рр. як раз і служило засобом державного контролю доходів від стихійної торгівлі та надання дрібних побутових послуг. На даному етапі наслідки введення такого нововведення бачаться неоднозначно.
_03_03.png)
