За результатами одного з останніх засідань, який відбувся 4 серпня 2016 року, Вища рада юстиції прийняла рішення про звільнення у відставку ще 228 суддів. Серед них - судді як Верховного та вищих спеціалізованих, так і місцевих судів.
Тільки протягом липня заяви про відставку написали майже 400 суддів. В цілому ж ВРЮ вже вніс до Верховної Ради України та президента більше 1200 подань про звільнення суддів з різних підстав.
Причина такої статистики криється не тільки в тривалому розгляді заяв суддів, які виявили бажання піти у відставку, але і в їх невпевненості в політичній і економічній стабільності.
Так, напередодні 2015 року суттєво урізали розміри суддівської винагороди.
Як зізнався один з колишніх суддів, крім деградації в очах влади і суспільства авторитету судді, важливою причиною звільнень стала і фінансова невизначеність. Адже якщо в 2008 році цей суддя отримував зарплату, еквівалентну $ 4 тис., То потім, після кризи і інфляції, вона впала до $ 2 тис., А в 2015 році, після обвалу гривні, його винагорода склала близько $ 550. Тоді він зрозумів, що більше не готовий з ранку до ночі перебувати на роботі. А з урахуванням того, що сьогодні судова система стала атакується як в інформаційному, так і в фізичному сенсі, багато просто морально втомилися.
Важливим приводом для відставок стала і судова реформа, яка, як відомо, передбачає ліквідацію вищих спеціалізованих судів і т.зв. «Реорганізацію Верховного Суду». «Очистити» суддівський корпус і за рахунок суддів- «п'ятирічок», у яких влітку 2017 роки спливе п'ятирічний термін призначення. Разом, ще мінус тисяча суддів. При цьому на даний момент в судах уже більше тисячі вакансій.
Крім цього, за даними ВККС, 383 судді залишилися працювати в окупованому Криму (як відомо, раніше ВККС і ВРЮ ініціювали звільнення 276 кримських суддів з посад за порушення присяги).
При цьому в парламенті третій рік без рішення лежать близько 800 подань про обрання суддів безстроково. Якщо парламент не прийде до консенсусу, то після вступу в силу змін до Конституції України 30 вересня 2016 року це документи повинні бути повернуті до Вищої ради правосуддя (закон про який ще не прийнятий), і з цього часу саме ВСП буде приймати остаточні рішення про звільнення суддів. Втім, з урахуванням того, як довго і з якими дебатами вищий законодавчий орган країни вирішує дане питання, не факт, що документи будуть передані в установлений законом термін.
Нагадаю, згідно зі штатом в Україні, повинні працювати 9200 суддів. Однак, в силу різних процедур сьогодні склад суддівського корпусу радикально змінюється і може зменшитися майже вдвічі. Всі ці процеси, з одного боку, сприяють оновленню судового корпусу, проте з іншого - через відсутність припливу нових кадрів в судову систему - є певною мірою і загрозою для належного здійснення судочинства.
З огляду на, що процедури, які повинні пройти за новим законом, також займуть не один день (близько двох років для підготовки нового кадрового складу судів), виникає питання: яким чином уникнути кадрового колапсу і забезпечити своєчасне здійснення правосуддя? Адже порушення прав громадян на доступ до суду - привід для звернення до Європейського суду з прав людини, де Україна займає «горде» місце лідера за кількістю заяв проти держави.
У Вищій кваліфікаційній комісії суддів вже почали шукати альтернативні шляхи вирішення проблеми, зокрема, за рахунок залучення в апеляційні та касаційні інстанції адвокатів і науковців, а брати участь в конкурсах в судах першої інстанції зможуть помічники суддів, яким не потрібно буде вчитися. Однак, схоже, що нікого, крім самої судової системи, дана ситуація поки не цікавить.
Безумовно, зі вступом в силу судової реформи повинні заробити нові механізми, проте ключові зміни до процесуальних кодексів, які передбачають той же позасудовий порядок врегулювання суперечок, медіацію і т.д., поки не прийняті і також можуть стати предметом торгів в парламенті.
Чи реально за таких умов утримати судову систему на плаву, уникнути кадрового колапсу і забезпечити розгляд справ? Представники суддівського самоврядування припускають, що може скластися така ситуація, що суддів просто не звільнятимуть.
Таким чином, поки декларується і активно популяризується одне завдання - привести в судову систему нових людей. Але коли і як це станеться, які управлінські заходи потрібно застосувати? На жаль, це питання ніхто не конкретизує.
Крім цього, обіцяне підвищення окладів в рамках закону багато суддів поки сприймають скептично, оскільки історія пам'ятає подібне «поетапне підвищення» в 2010 році, яке так і не було впроваджено на практиці. Безумовно, влада хоче, пообіцявши суддям високі зарплати, не допустити їх масового відходу і забезпечити участь в конкурсах адвокатів і вчених. Але адвокати та науковці поки не висловили завзятого бажання йти в суди, де велике навантаження і зосереджені основні проблеми - в суди першої інстанції. Очевидно, про те, як забезпечити доступ до правосуддя в т.зв. «Перехідний період» і не допустити відтоку професійних кадрів з нижчестоящих судів, пора задуматися не тільки судової гілки влади.
_03_03.png)
