Сьогодні багато представників бізнесу і звичайні громадяни використовують електронну переписку як швидкий і ефективний інструмент для укладення угод, угод побутового характеру, уточнення деталей за договорами і т. Д.
При цьому часто сторони не створюють ніякого іншого документообігу, крім електронного, або обговорюють важливі нюанси за допомогою e-mail. У зв'язку з цим рано чи пізно виникає питання про необхідність використання електронного листування як доказ в суді.
Згідно з Цивільним кодексом України, угода вважається вчиненою у письмовій формі не тільки тоді, коли вона має вигляд окремого документа з відповідною назвою, викладеного письмово і підписаного однією стороною (якщо угода одностороння) або обома сторонами (якщо вона двостороння), але і в тому випадку , коли зміст цієї угоди зафіксовано в листуванні сторін - документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися.
Якщо сторони домовилися щодо умови угоди, обмінюючись повідомленнями, листами, відправленими за допомогою електронної пошти, це також цілком може вважатися угодою, укладеною письмово. Такий стан речей прямо визначено ГК, в якому міститься норма про те, що воля сторін може бути виражена за допомогою електронних засобів зв'язку.
Однак законодавство України чітко не встановлює, які характеристики повинна мати електронне листування для її використання в якості доказу в суді, тому в цьому питанні не спостерігається єдиної судової практики. Крім того, при діловому листуванні між юридичними і фізичними особами не використовуються електронні цифрові ключі, що істотно ускладнює завдання доведення. Чи не прописана законом і чітка зовнішня форма докази: часто в суд подаються роздруківки з сайту або поштового клієнта, і опоненти наполягають, що така роздруківка - неприпустиме доказ. Важко також зафіксувати факт отримання особою електронного листа, адже можливий варіант, що поштовий сервер або поштовий клієнт могли визначити зміст листа як спам.
Що стосується запевнення роздруківок електронного листування, то в ст. 75 Закону «Про нотаріат» є норма, яка дає нотаріусам і посадовим особам органів місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, право засвідчувати вірність копій документів, виданих підприємствами, установами і організаціями. Але чи можна вважати web-скріншот документом такого роду?
Зараз українські нотаріуси відмовляють у складанні протоколів огляду веб-сторінок через відсутність такого нотаріальної дії в Законі «Про нотаріат» та у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
_03_03.png)
