Верховний Суд України дійшов висновку, що в разі наявності між сторонами договірних правовідносин положення ст. 1187 ЦК, яка передбачає відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.
Про це йдеться в Постанові Судової палати в цивільних справах ВСУ від 27 квітня 2016 року №6-261цс16.
Так, згідно зі ст. 901 ЦК за договором про надання послуг, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 906 ГК збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, за наявності її вини, в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
Звідси випливає, що обов'язок відшкодувати збиток (збитки) слід пов'язувати з невиконанням або неналежним виконанням договірних зобов'язань між споживачем і енергопостачальником, оскільки збиток, заподіяний порушенням договірних зобов'язань, може відшкодовуватися за вказаними нормами позадоговірних відносин тільки у випадках, прямо передбачених законом.
Закон «Про електроенергетику» визначає правові, економічні та організаційні основи діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі. Цим Законом передбачено право споживачів електричної енергії на відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення їх прав, згідно із законодавством (передбачено статтями 24, 25 Закону).
Згідно ст. 24 Закону, електропередавальні організації зобов'язані забезпечувати належний технічний стан та організацію експлуатації об'єктів електроенергетики відповідно до вимог нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, нормативних документів з питань технічної експлуатації електричних станцій і мереж та енергетичного обладнання, надійне і якісне постачання (транспортування) енергії згідно з умовами ліцензій та договорів.
Відповідно до пунктів 38, 42 Правил користування електричною енергією для населення, енергопостачальник зобов'язується гарантувати безпечне користування послугами, пов'язаними з електропостачанням, за умови дотримання споживачами вимог правил безпечної експлуатації внутрішньої електромережі, електроустановок та побутових електроприладів; споживач електричної енергії зобов'язаний не перешкоджати обрізання гілок дерев, які ростуть на території, що належить споживачу, для забезпечення відстані не менше 1 м від проводів повітряної лінії електромережі напругою 0,4 кВ та на відстані 2 м для електричних ліній напругою 10 кВ.
Захист прав споживачів електричної енергії, а також механізм реалізації захисту цих прав, регулюється цим Законом, Законом «Про захист прав споживачів» та іншими нормативно-правовими актами (ч. 2 ст. 25 Закону).
Споживач енергії зобов'язаний використовувати енергію тільки на підставі договору з енергопостачальником, а також дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії (ст. 26 Закону).