Верховний Суд України дійшов висновку, що обов'язок по сплаті орендної плати є нормативно врегульованою і не може визначатися або змінюватися, а також припинятися сторонами договору за власним волевиявленням.
Про це йдеться в Постанові Судової палати в цивільних справах ВСУ від 11 травня 2016 року №6-824цс16.
За змістом ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203, справжнього кодексу і, зокрема, коли Зміст Угоди, суперечить ГК іншим актам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 632 ЦК, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
За змістом ч. 1 ст. 15 Закону «Про оренду землі», одним з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону ,
Орендна плата відповідно до ст. 21 Закону «Про оренду землі» - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Річна орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом «Про плату за землю», та перевищувати 10% їх нормативної грошової оцінки.
Ч. 1 п. 289,1 ст. 289 НК і ч. 1 ст. 13 Закону «Про оцінку земель» передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов'язково проводиться і використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка представляє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), по певний встановленими і затвердженими нормативами (ст. 1 Закону «Про оцінку земель»).
З огляду на вищесказане, можна зробити висновок, що за обов'язок сплати орендної плати є нормативно врегульованою і не може визначатися або змінюватися, а також припинятися сторонами договору за власним волевиявленням.
З огляду на, що дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів по орендній платі в місцеві бюджети в законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового регулювання безпосередньо відноситься до інтересів держави, помилково вважати факт непроведення нормативної грошової оцінки в порядку встановленим законодавством, чисто формальною підставою для визнання спірного договору недійсним.
_03_03.png)
