Електронне листування давно використовується як ефективний інструмент при веденні бізнесу, укладення угод побутового характеру і т.д. При цьому сторони часто не створюють ніякого іншого документообігу, крім як електронного, які важливі деталі договору обговорюють за допомогою електронної пошти. Тому, рано чи пізно виникає питання про необхідність використання електронного листування як доказ в суді.
Законодавство України чітко не встановлює, які характеристики повинна мати електронне листування для її використання в якості доказу в суді, тому в цьому питанні не спостерігається єдиної судової практики.
Крім цього, при діловому листуванні між юридичними і фізичними особами не використовуються електронні цифрові ключі, що істотно ускладнює завдання доведення. Законом також не прописана чітка зовнішня форма докази: в суд же подається роздруківка з сайту або поштового клієнта, на що опонент буде заперечувати, що така роздруківка - це неприпустимий доказ. Важко також зафіксувати факт отримання отримувачем електронного листа, адже можливий варіант, що поштовий сервер або поштовий клієнт цілком могли визначити зміст листа як спам.
Що стосується запевнення роздруківок електронного листування, то в ст. 75 Закону «Про нотаріат» існує норма, яка дає право нотаріусам і посадовим особам органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчувати вірність копій документів, виданих підприємствами, установами і організаціями. Однак, чи вважати веб-скріншот документом такого роду?
Крім цього, зараз українські нотаріуси відмовляють у здійсненні протоколу огляду веб-сторінки через відсутність такого нотаріальної дії в Законі «Про нотаріат» та в порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Примітно, що на розгляді Верховної Ради знаходиться ряд законопроектів, згідно з якими нотаріусам дається право забезпечувати докази в Інтернеті. Це, зокрема, проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту авторського права і суміжних прав в мережі Інтернет» №4629 від 10.05.2016 року, згідно з яким за зверненням зацікавлених осіб нотаріус отримає право забезпечувати докази в Інтернеті. «Забезпечення доказів в Інтернеті здійснюється шляхом складання нотаріусом відповідного протоколу, який містить опис інформації, розміщеної в Інтернеті, і до якої додаються документи, в яких зафіксована розміщена в інтернеті інформація», - наголошується в проекті закону.
Раніше також був зареєстрований законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання повноважень нотаріусам забезпечувати докази» №2716 від 23 квітня 2015 року, в разі прийняття якого нотаріуси України зможуть проводити фіксацію змісту сторінки в мережі Інтернет.
При цьому в РФ така практика існує давно. Так, відповідно до статей 102, 103 «Основ законодавства про нотаріат» Російської Федерації нотаріус на прохання зацікавлених осіб забезпечує докази, необхідні в разі виникнення справи в суді або адміністративному органі, якщо є підстави вважати, що подання доказів згодом стане неможливим або складним. Огляд сайту нотаріусом РФ складається з наступних етапів: перевірка доменного імені, DNS-встановлення серверів; перевірка відповідності IP-адреси; перевірка достовірності відображення змісту веб-сайту з тим, до якого звертається браузер; відображення переходів на сторінки, які цікавлять заявника. Кожен етап фіксується в описовій частині протоколу, результати огляду (веб-сторінки, фот графії, скріншоти) роздруковуються і підшиваються до протоколу. Крім цього, в протоколі зазначається опис оглянутих веб-сторінок, зміст доказів, місце і час вчинення нотаріальної дії, відомості про зацікавлених осіб і нотаріуса.
Нотаріуси Республіки Білорусь також наділені повноваженнями щодо забезпечення письмових доказів, а інформація, розміщена в мережі Інтернет і отримана в результаті проведення нотаріусами огляду інтернет-сторінок, відноситься до письмових доказів (згідно з ч. 2 ст. 96-2, ст. 96-4 Закону Республіки Білорусь «Про нотаріат і нотаріальної діяльності»). Результати огляду письмового доказу фіксуються нотаріусом шляхом складання протоколу огляду письмового доказу. Такий протокол повинен містити: дату, час (години, хвилини) і місце проведення огляду; інформацію про особу, що здійснює огляд (його прізвище та ініціали, статус (нотаріус), найменування нотаріального округу) відомостей про осіб, які були присутні під час огляду; зміст заяви особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, із зазначенням причин, в силу яких подання доказів стане згодом неможливим або складним; послідовність дій нотаріуса з приводу огляду такої інформації. До протоколу огляду можуть додаватися роздруковані на паперовому носії зображення інформації, опублікованої на сторінках інформаційного ресурсу, а також зображення на паперовому носії, що відображають послідовність дій нотаріуса по доступу до цієї інформації. У разі залучення до протоколу роздрукованих на паперовому носії зображень інформації в протоколі вказується час (години, хвилини), коли була проведена роздруківка цієї інформації. На прохання особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, в протокол огляду письмового доказу може долучатися електронна версія оглянутих доказів.
_03_03.png)
