Минулого тижня, 7 липня 2016 року, Верховна Рада ухвалила Закон «Про амністію в 2016 році». За нього проголосували 247 народних депутатів, тим самим реалізуючи положення ч. 3 ст. 92 Конституції України.
Розробку такого проекту законодавці обумовлювали тим, що це посприяє гуманізації виконання кримінальних покарань державою. Крім цього, в умовах економії державних коштів і значного дефіциту площ в установах виконання покарань акт амністії дозволить «розвантажити» місця позбавлення волі і заощадити бюджетні кошти на утримання осіб в них.
Потрібно відзначити, що Закон «Про застосування амністії в Україні», який регулює основні положення цього процесу, передбачає можливість для парламенту приймати відповідні закони не частіше, ніж раз на рік (ст. 7). Це обмеження не стосується випадків індивідуальної амністії, але прийнятий ВР законопроект №4255 визначає, які саме категорії засуджених зможуть не відбувати покарання або його частину. У переліку таких категорій тепер знаходяться і які вчинили злочини учасники АТО.
Основними критеріями для застосування амністії, згідно із законопроектом, є невелика суспільна небезпека діяння, об'єктивні чинники, які знижують суспільну небезпечність особи, і значний строк відбутого засудженим покарання.
Прийнятим законом передбачено, що під амністію потрапляють кілька груп засуджених. Так, в ст. 1 мова йде про засуджених, які найбільш незахищені та соціально вразливі: неповнолітніх, жінок, чоловіків, які мають дітей до 16 років або дітей-інвалідів, інваліди всіх груп, люди з онкозахворюваннями, туберкульозом або іншими тяжкими захворюваннями і пенсіонери. Закон «Про амністію в 2016 році» поширюється також на засуджених зі статусом ліквідаторів аварії на ЧАЕС та ветеранів війни, а також тих, у кого один з батьків або обоє досягли віку 70 років і у них немає інших працездатних дітей. Для перерахованих категорій ув'язнених амністія застосовується, якщо вони не скоювали тяжких і особливо тяжких злочинів або з необережності вчинили злочин, яке не відноситься до категорії особливо тяжких.
Окремо, в ст. 2 вказана категорія засуджених і обвинувачених, які є особами, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах АТО в період її проведення, і які отримали статус учасника бойових дій. До таких осіб амністія застосовується, якщо обвинувачені у вчиненні або засуджені за злочини, які не належать до особливо тяжких злочинів проти життя і здоров'я, а також за діяння, які передбачені статтями 408, 410, 411 КК України та специфічні для військовослужбовців.
Крім цього, амністія за законом може бути застосована до осіб, перелічених у ст. 1, які:
засуджені за злочин, який не належить до тяжких або особливо тяжких і не пов'язане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, якщо ці особи відбули не менше 1/4 основного покарання;
засуджені за умисні злочини, за які законодавством передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше десяти років, якщо на день набрання чинності законом вони відбули не менше половини строку основного покарання;
засуджені за злочини, за які передбачено менш суворе покарання, ніж позбавлення волі на строк не більше 12 років, якщо на день набрання чинності закону вони відбули не менше половини призначеного строку основного покарання, крім тих, які звільняються від відбування покарання на підставі статей 1 , 2, 3, 4 цього закону (раніше зазначені в статті категорії засуджених і обвинувачених).
Також закон передбачає звільнення від покарання у виді тримання в дисциплінарних батальйонах військовослужбовців, які засуджені за злочини невеликої або середньої тяжкості; засуджені вперше за тяжкі злочини, якщо на день набрання чинності законом вони відбули не менше половини призначеного строку основного покарання.
Крім цього, закон наказує скоротити наполовину невідбуту частину покарання за злочини, які не належать до особливо тяжких, укладеним, які не підлягають звільненню з раніше зазначених підстав, а також звільнити тих в'язнів, невідбуту частину покарання яких становить менше року (на дату набрання законом силу).