Верховний Суд прийшов до висновку, що, відповідно до ст. 116 КЗпП, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Про це йдеться в Постанові Судової палати в цивільних справах ВСУ від 27 квітня 2016 року №6-113цс16.
Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в будь-якому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспаріваемие їм суму.
У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч. 1 ст. 117 КЗпП).
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в ст. 117 КЗпП відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який приймає рішення по суті спору. Встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - на наступний день після пред'явлення їм роботодавцю вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день прийняття рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї провини. Само по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.
У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку приходить суд, який розглядає справу.
При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право; частки, яку вона становила в заявлених вимогах; суттєвості цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, який повинен заплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця, належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП, залежить від наступних факторів:
наявності спору між працівником і роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення;
спору між роботодавцем і працівником після того, як підлягають виплаті працівнику суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути оплачені роботодавцем;
прийняття судом рішення про часткове задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП.
Разом з тим при розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком, працівника, ПРИ Обставини яких було встановлено наявність заборгованості, по дії відповідача її виплаті.
_03_03.png)
