З набранням чинності нової редакції Закону «Про судоустрій і статус суддів» зміниться кількість судів і суддів. Для того, щоб правильно провести оптимізацію судової системи, необхідно розуміти, серед іншого, яке навантаження припадає на конкретний суд.
Втім, про вироблення методики визначення навантаження говорять уже кілька десятиліть.
9 червня 2016 року Рада суддів України зробив черговий крок в цьому напрямку, схваливши звіт «Основні методологічні підходи та результати дослідження з визначення коефіцієнтів навантаження на суддів і складності справ спеціалізованих судів і судів апеляційної інстанції». У додатках до цього звіту визначено показники середніх витрат часу на розгляд різних категорій суперечок і коефіцієнт складності справ. Рада суддів рекомендувала Державній судовій адміністрації застосовувати їх при прийнятті управлінських рішень, зокрема, при формуванні бюджетних запитів.
З таблицями навантаження можна ознайомитися за посиланням.
Отримані результати, в відбиті згаданому вище звіті, який схвалила Рада суддів, підтверджені науково-експертним висновком Інституту економіко-правових досліджень нан України від 10 травня 2016 року. Експерти відзначили, що в цілому звіт є науково обґрунтованою методологією, і середні витрати часу на розгляд справ певної категорії можуть бути використані як базові при розрахунку навантаження на суддів.
Однак, в цьому висновку вказані і деякі недоліки звіту. Зокрема, на думку експертів, потрібно було провести дослідження коефіцієнтів для суддів касаційної інстанції (для опитування суддів щодо витрат часу і аналізу його результатів були відібрані 15 місцевих і п'ять апеляційних господарських судів, 20 місцевих і сім апеляційних адміністративних судів, 15 апеляційних загальних судів областей і міста Києва). Крім цього, при розрахунку коефіцієнтів складності справ автори звіту не враховували, що в суд надходять справи, які можуть бути розглянуті в порядку скороченого провадження.
Вказують вчені і на те, що в апеляційний суд потрапляє вже сформована справа, де аналіз основного масиву доказів проведено. Разом з тим в таблиці, яка стосується судів адміністративної юрисдикції, показники витрат часу на розгляд справи в апеляційній інстанції перевищують встановлені для першої інстанції (справи з приводу референдумів, видворення іноземців, біженців, погашення податкового боргу, припинення юридичних осіб за зверненням податкових Органів, збору єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування), що не відповідає вимогам законодавства.
Далі, у висновку йдеться про те, що апеляційний госпсуд в процесі перегляду справи за наявними в справі і ДОДАТКОВО поданими доказами повторно розглядає справу (ст. 101 ГПК). Апеляційний госпсуд не пов'язаний доводами апеляційної скарги, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. Як обмежує фактора діє загальна норма, що в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Тобто, виходячи з обсягу функціональних обов'язків, витрата часу на розгляд справи в господарських судах першої інстанції і перегляд справи в апеляційній інстанції може бути порівняний. У той же час в таблиці, де йдеться судах хозюрісдікціі, за окремими категоріями суперечок спостерігається істотне перевищення показників тимчасових витрат на розгляд справи в апеляційній інстанції порівняно з Першої інстанцією (зміна або розірвання угод, невиконання або неналежне виконання зобов'язань Лізингу, підряду, страхування, в сфері банківської діяльності, корпоративних відносин, земельних відносин, захисту права власності, банкрутства). Тому, як вважають експерти, є сенс рекомендувати ввести додаткові корелюють коефіцієнти, які дозволять виконати вимоги чинного законодавства.
У висновку також зазначається, що гл. 5 КАСУ містить ряд статей, які передбачають скорочені строки розгляду справ (негайно або за три-п'ять днів). У таких справах коефіцієнт складності слід подвоювати. Крім цього, у звіті не враховується положення ст. 117 КАСУ щодо забезпечення адміністративного позову, а це впливає на недостовірність розрахунку витрат часу судді на розгляд справи. У судах досить часто подають клопотання про забезпечення позову, які розглядають в судових засіданнях, тому коефіцієнт складності і витрат часу в таких справах необхідно досліджувати і відповідно відкоригувати звіт.
У розділі 3 звіту «Визначення коефіцієнтів навантаження» вказується, що результатом використання пропонованого підходу є розрахунок коефіцієнтів навантаження на суддів в рамках кожного суду з урахуванням оцінки складності справ, визначеної на підставі трьох джерел даних, представлених у звіті: середніх витрат часу на розгляд типового справи ; коефіцієнтів адміністративних посад; коефіцієнтів форми участі судді в розгляді справи. При визначенні коефіцієнтів навантаження автори звіту запропонували виходити з того, що суддя працює 215 днів на рік при 8-годинному робочому дні. 70% цього часу він використовується безпосередньо на справи і 30% - на інші види діяльності. У розділі 3 автори підкреслили, що розрахунок слід проводити на рівні суду. При визначенні показників складності справи обов'язково слід враховувати уніфіковані коефіцієнти форм участі і адміністративних посад.
Як зазначає у висновку Інститут, необхідно звернути увагу, зокрема, на такі недоліки: відносно коефіцієнта складності справи, який розрахований шляхом ділення витрат часу по кожній категорії справ на середні витрати часу за сукупністю всіх категорій справ даного типу. Погоджуючись з висновком щодо наявності певної залежності між складністю справи і витратами на нього, не можна не відзначити формальність підходу, заснованого виключно на оцінці зазначеного критерію. Тривале розгляд справи не є безумовним показником його складності - це може бути обгрунтовано іншими факторами, наприклад, зловживанням процесуальними правами з боку сторін і т.д.
У підсумку експерти рекомендують на регулярній основі проводити додаткові коригування, пов'язані зі зміною законодавства (суддя повинен витрачати додатковий час на оцінку змін і їх вплив на спірні відносини в умовах відсутності усталеної практики), а також враховувати коефіцієнт скасованих судових рішень, прийнятих за результатами розгляду певної категорії справ, який може свідчити, що суддям складно вирішувати суперечки через законодавчої неузгодженості.
_03_03.png)
