Верховний Суд прийшов до висновку, що, визначаючи правовий режим майна за договором довічного утримання (догляду), укладеного під час перебування набувача за цим договором в шлюбі, суди повинні встановити, чи був даний договір укладений саме в інтересах сім'ї, або інший з подружжя, не визначений у договорі довічного утримання (догляду) як набувач, виконував обов'язки за таким договором солідарно з набувачем.
Про це йдеться в Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду від 13 квітня 2016 року №6-2891цс15.
Так, в ст. 746 ЦК України визначено, що сторонами договору довічного утримання є відчужувач і набувач.
Згідно ст. 744 ГК України за договором довічного утримання (догляду), одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язання пов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 746 ГК України, якщо набувачами є кілька фізичних осіб, то вони стають співвласниками майна, переданого їм за договором довічного утримання (догляду), на праві спільної сумісної власності. Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, то їх обов'язок перед відчужувачем є солідарним.
Таким чином, законодавець у Цивільному кодексі України закріпив, що спільна сумісна власність за договором довічного утримання (догляду) виникає в разі наявності кількох одержувачів за цим договором і їх солідарним виконанням обов'язки за зазначеним договором перед відчужувачем.
У ст. 749 ГК України закріплено обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду). Так, зокрема, в договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача (ч. 1 ст. 749 ЦК України).
Одночасно відповідно до ч. 1 ст. 22 КпШС України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) майно, нажите подружжям під час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю.
Згідно ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо .) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в т.ч. гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Системний аналіз вищевказаних норм цивільного та сімейного законодавства в своїй сукупності призводить до висновку, що, визначаючи правовий режим майна за договором довічного утримання (догляду), укладеного під час перебування набувача за цим договором в шлюбі, суди повинні встановити, чи був даний договір укладений саме в інтересах сім'ї, або інший з подружжя, не визначений у договорі довічного утримання (догляду) як набувач, виконував обов'язки за таким договором солідарно з набувачем.
_03_03.png)
