Сьогодні всім вже відомий факт, що наші суди не справляються з тією кількістю справ, яке до них надходить. Провадження у справі може тривати роками, а судові рішення часто не виконуються. Частково цю проблему можуть вирішити альтернативні способи вирішення спорів, до яких відносяться арбітраж, примирення, посередництво, переговори та медіація. Остання застосовується в світі давно й успішно, її ефективність визнана європейською спільнотою. Саме тому більшість документів Ради Європи та директива ЄС рекомендують впровадження медіації як основного методу альтернативного врегулювання спорів на досудовому етапі або під час судового розгляду.
На думку фахівців, медіація є однією з найпопулярніших форм врегулювання конфліктів у всьому світі. Вона отримала значний розвиток в країнах Європи, Австралії, США і досить активно розвивається в багатьох державах пострадянського простору. Зокрема, відповідні закони були прийняті в Російській Федерації, Республіці Казахстан, Республіці Молдова та ін.
На сьогоднішній день в парламенті зареєстровано два альтернативні законопроекти «Про медіацію» - №3665 від 17.12.2015 та №3665-1 від 29.12.2015. Обидва вони не так давно були розглянуті на Комітеті Верховної Ради з питань правової політики і правосуддя, і після обговорення парламентарії більшістю голосів рекомендували прийняти за основу законопроект №3665, але відзначили, що при доопрацюванні до другого читання в ньому необхідно врахувати і положення альтернативного проекту № 3665-1.
що пропонується
Що стосується сфери застосування медіації в Україні, то в обох документах йдеться про її застосування в цивільних, господарських, адміністративних, трудових і сімейних спорах і кримінальних справах у випадках, передбачених чинним законодавством. При цьому саме поняття медіації проекти визначають по-різному, та й вимоги щодо набуття статусу медіатора в них відрізняються.
Вивчаючи ці законодавчі ініціативи, експерти зробили акцент на тому, що існує небезпека постановки даного інституту в такі рамки, які будуть тільки стримувати його розвиток. Адже законодавче регулювання може призвести до багатьох інших проблем, зокрема до корумпованості. Тому перед тим, як стати основою для діяльності медіаторів в Україні, обидва законопроекти в будь-якому випадку потребують доопрацювання і осмисленні кожного з положень.
Законопроект №3665 досить широкий - в ньому дається визначення термінів «медіація» і «медіатор», визначаються основні принципи медіації, правові основи її проведення, умови отримання статусу медіатора, особливості проведення процедури медіації в ході судового або третейського розгляду, механізми контролю якості надання послуг медіації та основи державної політики в цій сфері. «Згідно з міжнародними правовими актами та сучасній політиці України, націленої на децентралізацію державної влади, цей законопроект будується на принципі мінімального втручання держави в регулювання інституту медіації. Результат її повинен прямо залежати від добровільного та усвідомленого участі сторін в процесі », - прокоментувала документ одна з його авторів, народний депутат України Олена Шкрум.
Оскільки ринок послуг медіації може успішно розвиватися тільки в умовах вільної конкуренції серед їх постачальників, законопроект закріплює принципи добровільної участі, рівності, активності і самовизначення сторін медіації, а також забезпечує свободу медіатора у виборі методів проведення процедури, що є досить новаторським підходом. Разом з тим, відповідно до положень законопроекту, держава встановлює необхідні норми і стандарти медіації, які гарантують дотримання публічних інтересів. Зокрема, передбачено обмеження сфери застосування такої процедури - вона не може бути застосована у справах (виробництвам), з яких сторони не можуть укласти мирову угоду або угоду про примирення відповідно до чинного законодавства (наприклад, в виробництвах з тяжких злочинів).
Крім того, законопроект вводить такі обмеження: засоби і методи проведення медіації, які вибирає медіатор, не повинні суперечити чинному законодавству; Угода за результатами медіації не повинно містити положень, що суперечать законодавству, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та іншим вимогам закону.
В ході обговорення піднімалося ще один важливий момент - питання контролю за якістю послуг, що надаються медіаторами. Згідно із законопроектом, держава встановлює чіткі вимоги щодо отримання статусу медіатора фізичними особами: вік, освіту і кількість годин професійного навчання. Однак наявність юридичної освіти для таких осіб не є обов'язковою, тому що законопроект забороняє медіаторів надавати будь-які юридичні консультації сторонам, і велика частина таких співробітників є психологами.
Раніше, обговорюючи процедуру медіації, фахівці схилялися до того, щоб покласти процес її проведення на співробітників служби пробації, та й сьогодні такий підхід не виключений. А в ході обговорення законопроекту експерти не раз відзначали, що вже сьогодні важливо створити регуляторну базу для діяльності в цій сфері, оскільки та ж служба пробації та судді вже почали займатися медіації, але без певних зафіксованих правил, у вигляді пілотних проектів. Це означає, що практика все-таки напрацьовується, і в своїх виступах експерти і парламентарії відзначили, що нині важливо визначити, на якому етапі зараз перебувають позасудові механізми врегулювання суперечок в Україні, які сильні сторони вже показала практика і які є пріоритети для врегулювання.
Міжнародна позиція
Міжнародні експерти в своїх виступах і оцінках привертають увагу до питання конституційних основ альтернативного врегулювання спорів, до того, як українське конституційне законодавство співвідноситься з міжнародними стандартами. Вони відзначають, що суперечки в світі вирішуються механізмами медіації та третейського судочинства. На їхню думку, обидва ці механізму не є частиною правосуддя і не можуть бути правосуддям, яке відноситься до сфери діяльності державних органів. Альтернативне вирішення спорів жодним чином не обмежує конституційні права громадян, але сприяє досягненню мети правосуддя.
У 2014 р Україна підписала Угоду про асоціацію з Європейським Союзом. Згідно з його ст. 1, Україна і ЄС повинні посилювати співпрацю в сфері правосуддя, свободи та безпеки з метою забезпечення верховенства права та поваги до прав людини і основних свобод. Країни ЄС погодилися, що забезпечення верховенства права та кращого доступу до правосуддя повинно включати доступ як до судових, так і до позасудових методів врегулювання спорів
КОМЕНТАР ЕКСКЛЮЗИВ
Олена Шкрум, народний депутат України
- Законопроект №3665 забезпечить приведення чинного законодавства України щодо альтернативного вирішення спорів у відповідність зі стандартами ЄС і імплементує норми директиви 2008/52 / EC Європейського парламенту та ради в національне законодавство, створить умови для роботи медіаторів в єдиному європейському правовому просторі, а також буде сприяти розвитку інституту медіації в Україні. У той же час, прийняття цього проекту призведе до підвищення ефективності роботи судових органів.
Правове регулювання процедури медіації дозволить сторонам за добровільною згодою, на основі спільних інтересів, швидко і ефективно вирішувати спори шляхом переговорів і досягнення взаєморозуміння, що допоможе істотно розвантажити судову систему України.
_03_03.png)
