У п'ятницю, 27 травня 2016 року, в приміщенні Адміністрації Президента України відбулося засідання Ради з судової реформи, на якому було розглянуто проект нової редакції Закону «Про судоустрій і статус суддів».
За підсумками обговорення він був прийнятий за основу.
Відзначимо, що даний проект значно відрізняється від того, який виносився на обговорення раніше, і законопроекту №4180, зареєстрованого в парламенті на початку березня.
Як відзначають в реанімаційне пакеті реформ, законопроект містить ряд ризиків, які стануть на заваді належному впровадженню змін до Конституції і ставлять під загрозу успішність судової реформи в цілому.
«По-перше, положення законопроекту містять ризик відновлення адміністративної вертикалі« управління »судами. Згідно ст. 20 законопроекту, повноваження щодо призначення та звільнення голів судів та їх заступників повертаються Вищій раді правосуддя (сьогодні - Вища рада юстиції).
Централізоване призначення голів судів Вищою радою юстиції за часів президентства Януковича призвело до тотального контролю голів судів, а через них - суддів з боку його адміністрації.
Незважаючи на відсутність у президента конституційних повноважень щодо голів судів, законопроект наділяє президента повноваженнями підписувати посвідчення головам судів та їх заступникам (ст. 51 законопроекту). Такий стан не випливає з конституційних положень і може бути використано для збереження або відновлення неформальних практик політичного впливу на суддів через голів судів, які в силу цього положення змушені будуть встановлювати контакти з Адміністрацією Президента.
На наше переконання, повноваження щодо призначення голів судів та їх заступників повинні залишитися в компетенції зборів суддів кожного суду. Як максимум, Вища рада правосуддя можна наділити повноваженнями вести реєстр голів судів та їх заступників, вирішуючи спори про законність обрання на такі посади. Доцільно взагалі вилучити із законопроекту положення про посвідчення голів судів та їх заступників, передбачивши відкритий онлайн-реєстр осіб, які займають ці посади.
По-друге, приведення суддів до присяги знову поставлені в залежність від президента (ст. 57 законопроекту). Щільний графік президентів або інші обставини надовго відкладали набуття повноважень вже призначеними суддями, тому що церемонія приведення до присяги залежала від присутності президента (тільки Кучма делегував повноваження приводити суддів до присяги головам облдержадміністрацій, чим зміцнив їх вплив на місцеві суди).
На наш погляд, відсутність президента на церемонії приведення до присяги судді не повинна перешкоджати її проведенню.
По-третє, законопроект не створює можливостей для реорганізації апеляційних судів (ст. 26 законопроекту), а, отже, і для поновлення їх складу на конкурсній основі. Це можна зробити, наприклад, ввівши апеляційні суди, які будуть поєднувати все юрисдикції. Також важливо, щоб юристи, які на сьогодні не займають посаду судді, теж мали доступ до заняття посади судді в апеляційному суді. Законопроект не дає такої можливості, тому склад апеляційних судів не буде оновлений, завдяки чому всі негативні неформальні практики збережуться на низькому рівні (ч. 4 ст. 26 законопроекту). Якщо в результаті кваліфікаційного оцінювання значна частина суддів покине апеляційні суди, а утворені вакансії займуть судді з місцевих судів, то це збільшить існуючий дефіцит кадрів в місцевих судах, який швидко заповнити не вдасться.
Особливу увагу варто звернути на те, що для Вищого антикорупційного суду і нового Верховного Суду не визначені спеціальні процедури добору суддів, які б гарантували їх максимальну незалежність. В основному, збережуться процедури добору суддів, що діяли раніше. Це ставить призначення суддів в новий ВСУ і Вищого антикорупційний суд під загрозу політичного впливу або маніпуляцій результатами конкурсу. Для нових суден потрібно передбачити і детально описати спеціальну процедуру відбору із залученням громадськості та міжнародних експертів для прийняття рішення про призначення судді. Це б гарантувало максимально об'єктивні результати конкурсного відбору. Також Вищий антикорупційний суд повинен мати захищений бюджет з правом самостійного розпорядження коштами (законопроект функції розпорядника коштів цього суду покладає на Державну судову адміністрацію) », - підкреслюють в РПР.
Як вважають в РПР, без усунення цих недоліків судова реформа не буде успішною, оскільки не відбудеться необхідного оновлення кадрів і збережеться політичний контроль над суддями.
«Закликаємо членів Ради з питань судової реформи та інших учасників процесу розробки державної політики в сфері судочинства доопрацювати текст законопроекту з урахуванням цих зауважень», - підсумували експерти.
Нагадаємо, що в наступний четвер - 2 червня 2016 року - Верховна Рада може розглянути і остаточно прийняти зміни до Конституції щодо правосуддя разом з новою редакцією Закону «Про судоустрій і статус суддів».
_03_03.png)
