Останнім часом часто виникає почуття, що судова, виконавча і законодавча влада існують в паралельних світах. Останні дві гілки влади приймають закони і дають розпорядження, щоб відзвітувати перед іноземними партнерами. В суть того, як далі реалізуються прийняті норми, вони не вникають, але часто нарікають, що звітувати нема про що, тому що реалізувати реформи їм заважає судова влада.
При цьому окремі зміни постійно є предметом торгу, суть якого зводиться до бажання мати якомога більш потужні важелі контролю над судовою системою.
Судова реформа ведеться вже протягом декількох років і кінця-краю їй не видно. Причому хвилі реформування йдуть одна за одною так швидко, що іноді неясно, чи встигають самі реформатори усвідомити суть того, що вони приймають, а потім критикують.
Так, відповідно до Закону «Про забезпечення права на справедливий суд», йде процес кваліфікаційного оцінювання суддів, але в Програмі діяльності Кабміну, затвердженої 14 квітня 2016 року, передбачено поетапне проведення «переатестації» (дослівно - прим. Ред.) Всіх суддів.
З боку депутатського корпусу звучать заяви, що оцінювання не має значення - потрібно просто звільнити всіх суддів і призначити нових.
Якщо зайти на сайт Національної ради реформ і вибрати розділ «Оновлення суддівського корпусу», то буде видно яскраву цифра ступеня виконання цього завдання - 0%. При цьому сама задача повинна складатися з проведення оцінювання суддів вищих судів: Верховного Суду, Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду та Вищого адміністративного суду - інші суди не береться до уваги.
Останнє доручення прем'єр-міністра Володимира Гройсмана міністру юстиції Павлу Петренко - провести перевірку так званих «неправомірних» рішень суддів. Перевірка на перевірці, а після кваліфоценіванія - переатестація? Експерти дивуються: якщо влада неугодні діючі судді, то чому їх просто не звільнити, адже тут досить простий політичної волі?
_03_03.png)
