Верховний Суд України дійшов висновку, що суд повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, в який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт, і чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст. 392 цього Кодексу.
Про це йдеться в Постанові Судової палати в цивільних справах ВСУ від 10 лютого 2016 року №6-2124цс15.
Така правова позиція членів палати обгрунтована тим, що за правилами ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлений, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, що засвідчує його право власності.
Ст. 328 ГК України передбачено, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема, з угод.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або якщо незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Оскільки відповідно до ст. 328 ГК України придбання права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення у особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, то суд при застосуванні цієї норми має встановити, з яких саме передбачених законом підстав, в який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт, і підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст. 392 цього Кодексу.
_03_03.png)
