Верховний Суд України дійшов висновку, що з моменту передачі грошових коштів уповноваженій особі банку саме банк є їх власником. Тому, саме банку завдано збитків злочином, а вкладник має право на вимогу до банку про повернення вкладу за договором банківського вкладу з урахуванням нарахованих відсотків відповідно до умов укладеного договору та застосуванням наслідків, передбачених договором і законом, в разі порушення банком своїх зобов'язань за договором .
Про це йдеться в Постанові Судової палати в цивільних та господарських справах Верховного Суду від 6 квітня 2016 року №6-352цс16.
Згідно ч. 1 ст. 1 058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту), одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах і в порядку, встановлених договором.
Згідно ч. 1 ст. +1059 ГК України, договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
П. 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року №516 передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується договором банківського рахунку ; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і який відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
П. 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року №174 передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення прийому готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, який є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, який є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис або штамп «вечірні» або «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
Виходячи з положень ст. +1059 ГК України, п. 1.4. Положення, п. 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.
Договір банківського вкладу має своїм наслідком те обставина, що готівкові гроші вкладника передаються останнім у власність банку, а безготівкові гроші - в повне розпорядження банку. Відповідні дії вкладника є необхідною умовою виникнення зобов'язання за договором банківського вкладу, згідно з яким на боці вкладника з'являється право вимагати від банку видачу суми вкладу і виплати відсотків на неї, а на стороні банку - відповідний обов'язок. З договору банківського вкладу, висновок якого обумовлена передачею коштів вкладника у власність банку, можуть виникнути лише зобов'язальні правовідносини за участю вкладника (кредитора) і банку (боржника).
З огляду на вищесказане, суди дійшли помилкового висновку про заподіяння шкоди діями працівника банку вкладнику, адже з моменту передачі грошових коштів уповноваженій особі банку саме банк є їх власником, а тому саме банку завдано збитків вищезгаданим злочином.
Вкладник має право вимоги до банку про повернення вкладу за договором банківського вкладу з урахуванням нарахованих відсотків відповідно до умов укладеного договору та застосуванням наслідків, передбачених договором і законом, в разі порушення банком своїх зобов'язань за договором.
Так, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, у разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом .
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнових прав та інтересів, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
_03_03.png)
