Верховний Суд України дійшов висновку, що всі матеріально-правові вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються і не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом, може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для розгляду апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності. Про це йдеться в Постанові Судової палати в цивільних справах ВСУ від 2 березня 2016 року №6-2307цс15.
Так, відповідно до ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 2 ст. 118 ЦПК України, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.
Відповідно до роз'яснень, викладених в абз. 1 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України №2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі , суд повинен виходити з того, що відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 ст. 15 ЦПК України в порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ по кодексу адміністративного судочинства України (ст. 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних або господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
Абз. 3 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні; такі, які нерозривно пов'язані між собою або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Така правова позиція членів палат обгрунтована тим, що, оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, і якщо інше не встановлено законом, то суд відкриває провадження у справі в частині вимог, що ставляться до цивільної юрисдикції, відмовляючи у відкритті провадження у справі про вимоги, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.
_03_03.png)
