Верховний Суд України дійшов висновку, що відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Про це йдеться в Постанові Судової палати в цивільних справах ВСУ від 23 березня 2016 року №6-365цс16.
Отже, відповідно до положень ст. 117 КЗпП України, обов'язковою умовою для покладання на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.
Згідно ст. 4 КЗпП України, законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Ч. 1 ст. 9 ЦК України передбачає застосування цього Кодексу до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Оскільки трудовим законодавством не врегульовано відносини з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди, то положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.
З огляду на позовні вимоги в цій справі, зокрема, виплати компенсації в зв'язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування заподіяної майнової шкоди, регулюється главою 82 ГК України, а застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.
Ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У п. 1 ч. 1 ст. 263 ГК України наведені ознаки непереборної сили як надзвичайна або невідворотна за даних умов події. Отже, непереборною силою є надзвичайна або невідворотна зовнішня подія, яка повністю звільняє від відповідальності особа, яка порушила зобов'язання, за умови, що останнє не могло її передбачити або передбачити, але не могло запобігти, і це подія завдала збитки.
Відповідно до ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені ним регіональні торгово-промислові палати свідчать форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) і видають сертифікат про таких обставин протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини, об'єктивно неможливі виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди і т.д.), обов'язків по законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, обурення, акти тероризму, диверсії, піратство, заворушення і т.п.
Згідно сертифікату Торгово-промислової палати України від 28 серпня 2014 року №2644, встановлено, що за інформацією Служби безпеки України (лист від 13 червня 2014 року №33 / 2117) прийнято рішення про проведення в Донецькій області АТО. На підставі наданих документів Торгово-промислова палата показала настання обставин непереборної сили с 2 липня 2014 роки для ОКП «Донецьктеплокомуненерго» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області і дотриманні законодавства, що стосується справляння та сплати податків і обов'язкових платежів; на момент видачі сертифіката обставини непереборної сили тривають і дату закінчення їх терміну встановити неможливо.
З огляду на вищесказане, суди попередніх інстанцій помилково дійшли висновку про те, що затримка виплати позивачку належних сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, сталася з вини відповідача.
_03_03.png)
