У світлі останніх подій з суддею Малиновського райсуду Одеси Олексієм Бураном іміджу судової системи було завдано ще один серйозний удар. Знову чути заклики про те, щоб застосовувати до суддів серйозніші покарання, ніж до інших посадових осіб. Втім, ст. 375 КК не перший рік викликає безліч гарячих суперечок у зв'язку зі своєю «мертвонароджених». Але винні в цьому судді або ж проблема в глибокому законодавчому промаху при формулюванні даної статті?
Ще 12 березня 2015 року Рада суддів України запропонував голові ВССУ скликати Пленум ВССУ для роз'яснення застосування ст. 375. Приводом для цього стала низка гучних кримінальних проваджень щодо суддів, про початок яких в кінці 2014 року - на початку 2015 року мало не щотижня звітувала Генеральна прокуратура. Самі судді заявляли, що їх кримінальне переслідування обумовлено, в першу чергу, політичними причинами.
Багато рішень «суддів Майдану» на сьогодні не скасовані вищими інстанціями, але йде процес їх залучення до кримінальної відповідальності. Усю суддівську спільноту, а також Генеральна прокуратура, Вища кваліфікаційна комісія суддів, Вища рада юстиції очікують роз'яснення щодо застосування ст. 375 КК, однак процес його прийняття затягнувся.
Так, в рамках роботи над проектом постанови Пленуму ВССУ «Про судову практику розгляду кримінальних проваджень, пов'язаних з винесенням суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови (ст. 375 КК України)» було проведено два засідання Пленуму, проект прийнятий в першому читанні, відбулися обговорення в робочих групах за участю членів Науково-консультативної ради при ВССУ (НКР), але через відсутність єдності в ключових питаннях як з боку суддів, так і з боку вчених, державних органів прийняти постанову в цілому так і не вдалося. Як скасував секретар Пленуму ВССУ Дмитро Луспеник на останньому засіданні НКР 25 березня 2016 року, після всіх обговорень все ще залишаються спірними положення проекту:
1. Чи підпадають під дію ст. 375 КК судді Конституційного Суду України (а також судді Верховного Суду і присяжні)?
2. Чи можуть бути предметом злочину т.зв. «Проміжні рішення» (зокрема, визначення слідчих суддів, ухвали про забезпечення позову і т.д.)?
3. Чи може бути предметом злочину рішення, яке інкримінується судді як неправосудне, якщо воно не було змінено або скасовано вищестоящим судом?
Думки з даних питань розділилися категорично. Відзначимо, що учасникам НКР було роздано витяг з проекту постанови, в якому було кілька варіантів формулювання спірних положень. Зокрема, було запропоновано виписати, що предмет аналізованого злочину становлять не тільки судові рішення, якими завершується по суті розгляд справи, але і «судові рішення, пов'язані з розглядом відповідних справ в судах» (тобто проміжні рішення). Крім цього, пропонувалося віднести до предмета і визначення слідчих суддів. При цьому зазначено, що у випадках постанови судових рішень, якими не завершується розгляд справи по суті і якими не обмежуються основні права і свободи людини і громадянина, суддям необхідно враховувати можливість застосування положень про малозначність діяння, закріплених в ч. 2 ст. 11 КК.
Що стосується необхідності скасування / зміни осудної судді рішення, то в добуванні пропонувалося чотири варіанти: 1) не потрібно, щоб воно було скасовано / змінено; 2) скасування / зміна є необхідною умовою для встановлення наявності в діянні особи ознак злочину за ст. 375 КК; 3) тільки за умови скасування / зміни вищою інстанцією, крім випадків, коли перегляд такого рішення не передбачений законодавством; 4) предметом злочину може бути рішення, невідповідність якого вимогам законодавства (протиріччя нормам матеріального права, порушення норм процесуального права, прийняття всупереч фактичним обставинам справи) встановлено вищим судом.
Варто сказати, що від того, який варіант буде обраний в результаті, залежить і те, чи можуть бути притягнуті до відповідальності судді Верховного Суду і Конституційного Суду України. Адже їх судові рішення є остаточними і не можуть бути оскаржені і, відповідно, не можуть кимось визнаватися несправедливими.
Для того, щоб прийняти роз'яснювальні рекомендації, ВССУ необхідно було узагальнити судову практику. Таке узагальнення провели за період з 2010 по 2014 рр. І сказати, що ст. 375 КК була «мертвою», не можна - вона працювала. Але і сказати, що була велика кількість розслідуваних справ, направлених до суду, було б неправильно. Про це свідчать дані судової статистики, наданої Державною судовою адміністрацією (мова йде не про розглянутих справах, а про справи, рішення по яких вступили в законну силу - розглянуто може бути і значно більше).
Так, у 2010 році вступили в законну силу два вироку щодо двох суддів за ч. 1 ст. 375 КК: один обвинувальний і один виправдувальний. За ч. 2 ст. 375 КК було два звинувачувальні вироки, причому з реальним виглядом покарання - до п'яти років позбавлення волі. У 2011 році вступили в силу п'ять процесуальних рішень: вироків та ухвал про звільнення від кримінальної відповідальності, які постановлені за результатами розгляду кримінальних справ за ч. 1 ст. 375 КК. Відносно чотирьох осіб кримінальні справи були закриті за амністією. У 2012 році було п'ять осіб, щодо яких набрали чинності судові рішення. У 2013 році за ч. 1 ст. 375 КК було засуджено три людини. У 2014 році по відношенню до двох осіб вступили в силу законні вироки за ч. 1 ст. 375 КК і одну особу було засуджено за ч. 2 ст. 375 КК до реального покарання. Починаючи з моменту здійснення правосуддя ВССУ, предметом його перегляду в касаційному порядку було 21 процесуальне рішення по ст. 375 КК, і три з них пройшли до перегляду в ЗСУ.
У більшості випадків суб'єктами злочину були судді першої інстанції. Як відзначають в ВССУ, проміжні рішення в якості предмета злочину у таких справах не виступали. Немає серед них і жодного рішення слідчого судді. Ймовірно, це може бути пов'язано з тим, що такі справи поки не дійшли до ВССУ, адже новий КПК вступив в силу лише в 2012 році.
_03_03.png)
