Верховний Суд України дійшов висновку, що невиконання судового рішення управлінням Пенсійного фонду України в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу в такому випадку ніяк не захищає право людини на отримання бюджетних коштів. Про це йдеться в Постанові Судової палати в адміністративних справах ВСУ від 2 лютого 2016 року №21-5094а15.
Так, згідно з частинами 1 та 2 ст. 75 Закону №606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення терміну, встановленого ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, то його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
За ч. 1 ст. 89 Закону №606-XIV в разі невиконання без поважних причин, у встановлений державним виконавцем строк, рішення, яке зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від 20 до 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від 40 до 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і встановлює новий строк виконання.
Згідно з підпунктом 1.1 розділу I Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також в містах і районах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30 квітня 2002 року №8-2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 року за №442 / 6730; діючого на момент виникнення спірних відносин, далі - Положення), управління ПФУ в районах, містах, районах у містах, а також в містах і районах (далі - управління) є органами ПФУ, підлеглими відповідно головним управлінням ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів ПФУ.
Верховний Суд вказав, що відповідно до підпункту 4 п. 2.1 та підпункту 2 п. 2.2 розділу II Положення основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством. Управління відповідно до покладених на нього завдань планує доходи та видатки коштів ПФУ в районі (місті), в межах своєї компетенції забезпечуючи виконання бюджету ПФУ.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена членами палат Верховного Суду, зокрема, в постанові від 30 червня 2015 року №21-1044а15.
_03_03.png)
