Верховний Суд України дійшов висновку, що встановлений Законом №1304-VII мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника ).
Крім цього, протягом дії цього закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Про це йдеться в Постанові Судової палати в цивільних справах ВСУ від 2 березня 2016 року №6-1356цс15.
Так, згідно з п. 1 Закону України №1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого в якості забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуто (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави в відповідно до ст. 4 Закону України «Про заставу» та / або предметом іпотеки відповідно до ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає в якості забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, що знаходиться в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя в власності не перебуває інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири і 250 кв. м для житлового будинку.
Така правова позиція членів палати Верховного Суду обґрунтована тим, що, оскільки Закон №1304-VII не зупиняє дії інших нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то він не може бути приводом для відмови в позові, а є правовою підставою, що не дозволяє органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки і здійснюють конкретні виконавчі дії, вживати заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень по окремій категорії боржників або іпотекодержателя, що підпадають під дію цього Закону на період його дії.
_03_03.png)
