Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо сторони кредитного договору досягли згоди про збільшення позовної давності по всіх або окремих вимогам і така домовленість за змістом і формою відповідає вимогам ст. 6 і ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України (ЦК), то розрахунок розміру пені і штрафу слід провести по кожному вимогу в межах збільшеної позовної давності, встановленої сторонами в договорі, враховуючи періодичність платежів, визначених договором. Про це йдеться в Постанові Судової палати в цивільних справах ВСУ від 24 лютого 2016 року №6-1824цс15.
Так, згідно з ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 551 ГК України та умов договору (п. 5.3) пеня за порушення термінів повернення кредиту визначена в розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення платежу.
Ст. 257 ГК України встановлено загальну позовну давність тривалістю в три роки, а до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в рік (ст. 258 цього Кодексу).
За загальним правилом протягом загальної та спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
_03_03.png)
