Верховний Суд України дійшов висновку, що в разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оскарження правомірності придбання фізичною або юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися в порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає суперечка про цивільне право. Про це йдеться в Постанові Судової палати в адміністративних справах ВСУ від 9 лютого 2016 року №21-5465а15.
Так, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Спожитий в цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в т.ч. на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС).
Отже, до компетенції адміністративних судів відносяться спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Суперечка в цій справі стосується права власності третіх фізичних осіб на земельні ділянки, що підтверджується свідоцтвами про право власності на земельні ділянки, тобто цивільного права, а отже, суди дійшли помилкового висновку щодо вирішення його в порядку адміністративного судочинства. Оскаржуване рішення відповідача по суті є реалізацією волі власника на відчуження належних йому земельних ділянок фізичним особам.
Аналогічна правова позиція вже була висловлена, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 4 листопада 2015 року (справа №21-3296а15).
Така правова позиція членів палати Верховного Суду обґрунтована тим, що, оскільки суди помилково розглянули справу в порядку адміністративного судочинства, то відповідно до п. «Б» ч. 2 ст. 243 КАС всі ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі - припиненню.
_03_03.png)
