Як відомо, Радою з питань судової реформи напрацьовано проект Господарського процесуального кодексу. Доцільність внесення змін до Господарського процесуального кодексу останнім часом активно обговорюється суддями господарських судів, вченими та іншими представниками влади і громадськості.
Нагадаємо, раніше обговорюючи дану проблематику, судді господарських судів звернули увагу на наступні моменти:
1. Введення в господарському судочинстві такого інституту як свідок може вплинути на ключові принципи здійснення судочинства господарськими судами. Якщо зазначений інститут буде введений, то в процесі доказування при розгляді господарськими судами справ повинна зберігатися пріоритетність документального підтвердження обставин справи, що, в свою чергу, є елементом документальної дисципліни суб'єктів господарських правовідносин. Як відзначають судді господарських судів, іноді юристи розуміють, що свідками можна підміняти письмові докази. Тому, про свідків можна говорити тільки в ситуаціях, коли деякі обставини в силу якихось причин не можуть бути доведені за допомогою письмових доказів. Але жодним чином не може йтися про підміну, або щоб сторона, яка, наприклад, не виконувала вимоги щодо ведення бухгалтерського або фінансового обліку, зверталася до показань свідків.
2. Оптимізація правового механізму захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання повинна відбуватися відповідно до міжнародних стандартів правосуддя незалежним і безстороннім судом протягом розумного терміну шляхом розширення принципів і процесуальних форм здійснення господарського судочинства. Повинні бути чітко сформульовані принципи господарського судочинства, зокрема, принципи арбітражу, медіації, справедливості економічних відносин, верховенства права. Обґрунтованим є введення в господарському процесі скорочених форм судочинства.
3. Необхідність вирішення нагальних питань розмежування судових юрисдикцій шляхом чіткого визначення підвідомчості розгляду справ саме за предметним, а не суб'єктним критерієм. Оновлений ГПК повинен містити положення про визнання загальної компетенції господарських судів. Крім цього, юрисдикція господарських судів повинна поширюватися на правовідносини суб'єктів у сфері економіки, зокрема, ті, які виникають у зв'язку з організацією, здійсненням та припиненням господарської діяльності.
4. Ідея про вилучення з юрисдикції господарських судів певних категорій справ, які зараз віднесені до їх підвідомчості за чинним процесуальним законодавством, не відповідає цілям підвищення ефективності судочинства. З огляду на це, слід звернути увагу на те, що присутність у складі учасників тих чи інших правовідносин суб'єкта владних повноважень не означає безумовної кваліфікації цих правовідносин як публічно-правових, що належать до сфери компетенції адміністративних судів.
5. Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, традиційно є предметом регулювання саме господарського законодавства, оскільки ці правовідносини економічні за своєю правовою природою, а тому вважаються господарськими, оскільки, згідно зі ст. 2 Господарського кодексу України, учасниками відносин у сфері господарювання є як суб'єкти господарювання, так і органи державної влади та місцевого самоврядування.
6. При вирішенні питань про розмежування судових юрисдикцій слід також брати до уваги, що земельні відносини поділяються на публічні та приватні. Тому і суперечки в таких правовідносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими). Органи виконавчої влади та місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками, які є державною або комунальною власністю, діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.
Слід зазначити, що вже 24 березня 2016 року в Вищому господарському суді України пройде «круглий стіл» на тему: «Проблеми та перспективи реформування законодавства України».
_03_03.png)
