Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 11 листопада 2015 розглянув справу №6-1891цс15 за позовом вкладника до банку «Надра» про стягнення відсотків за користування грошовим внеском, 3% річних та інфляційних витрат.
При розгляді була сформульована наступна правова позиція. Закінчення строку дії договору банківського вкладу у разі невиконання зобов'язань не припиняє зобов'язальні правовідносини, а трансформує їх у охоронні, що містять обов'язок відшкодувати завдані збитки, встановлені договором або законом.
При цьому згідно з ч. 2 ст. 1070 ДК відсотки за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
Встановлено, що договір банківського вкладу не містить певного розміру процентної ставки за користування грошовим внеском у разі неналежного виконання зобов'язань за договором після закінчення терміну його дії.
Проте суди, задовольняючи позов у повному обсязі, положення ч. 1 ст. 1058 та ст. 1061 ЦК у спірних правовідносинах застосували неправильно і дійшли помилкового висновку про те, що після закінчення терміну дії договору і в разі неналежного виконання його умов з банку на користь вкладника підлягають стягненню відсотки за користування грошовим внеском за процентною ставкою, передбаченої договором, не врахувавши, що ним не визначено розмір ставки відсотків за користування депозитом у разі закінчення терміну його дії та неналежного виконання грошового зобов'язання по ньому.
Суд безпідставно не застосував норму ст. 1070 ДК і не врахував, що з банку підлягають стягненню відсотки за процентною ставкою в розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
_03_03.png)
