Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 11 листопада 2015 розглянув справу №6-342цс15 по спору між колишнім подружжям про стягнення коштів від продажу автомобіля згідно неисполненному мировою угодою.
При розгляді була сформульована наступна правова позиція. Відповідно до ч. 1, 4, 5 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав і обов'язків сторін і предмета позову. У разі укладення сторонами мирової угоди суд виносить ухвалу про припинення провадження у справі. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди.
Ухвала суду про визнання мирової угоди є виконавчим документом і підлягає виконанню державною виконавчою службою тільки у випадку, якщо це визначення відповідає вимогам, передбаченим ст. 18 Закону «Про виконавче провадження».
Системний аналіз ч. 1, 4, 5 ст. 175 ЦПК, п. 2 ч. 2 ст. 17, ст. 18, п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону «Про виконавче провадження» показав, що у разі невиконання однією із сторін зобов'язань за умовами мирової угоди, інша сторона угоди може звернутися в державну виконавчу службу для примусового виконання рішення суду про затвердження мирової угоди, якщо це постанова відповідає вимогам ст. 18 Закону «Про виконавче провадження», але інша сторона угоди також не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди. При цьому звернення зацікавленої особи до суду, із зазначеним позовом без попереднього отримання постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження, не є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Для застосування передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК підстави припинення провадження у справі необхідна наявність одночасно трьох складових, а саме тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожною підстави позову.
Зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає зацікавленим особам звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави закривати провадження у справі.
Спірні правовідносини в цій справі є похідними від правовідносин у справі, в якому постановлено ухвалу про визнання мирової угоди, але вони не є тотожними у зв'язку з відсутністю однією зі складових, необхідних для застосування п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК, а саме тотожного підстави позову. У цій справі підставою позову є невиконання стороною одного з умов мирової угоди в частині зобов'язання відповідача передати частину коштів від продажу автомобіля позивачеві. У справі, в якому прийнято определніє про визнання мирової угоди, підставою позову була необхідність поділу майна подружжя.
Апеляційний суд, не перевіривши відповідність определния вимогам, закріпленим у ст. 18 Закону «Про виконавче провадження», прийшов до передчасного висновку про необхідність звернення позивача в державну виконавчу службу з примусового виконання рішення суду про визнання мирової угоди, помилково вважав, що позивач повинен звернутися до державної виконавчої служби, а не до суду, і не врахував відсутність тотожних підстав позову по переглядається справі і по справі, в якому прийнято рішення про визнання мирової угоди і помилково на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК закрив провадження. Суд касаційної інстанції зазначені порушення апеляційним судом норм процесуального права не усунув.
_03_03.png)
